Був на світі один чоловік . Років з двадцяти. Звали його Максом. Був він звичайною людиною – не принцем, не якимсь героєм, не богатирем, а звичайною людиною. І одного зимового дня він вирішив прогулятися київським парком.

Глава 1

Впав, оговтався

Йде парком. Тут що за ... . Підсковзується падає , та втрачає свідомість .Приходить в себе ,

та починає озиратись: ліс , кущі та дерева навкруги .

- Де я , що це на мені – Макс оглянув свій обладунок .Тут він почув якийсь шелест в кущах . З яких вийшла дівчинка років сімнадцяти.

- Ти хто? - запитав Макс .

- Я - Ліса – відповіла дівчинка отряхуючи з себе листя .До речі вона була не дівчинкою,а перевертнем і мала такий вигляд: лисячі вушка та такий самий лисячий хвіст. В її обличчі були лисячі образи ,також , на ній було легке платтячко. Макс трохи тремтячи відійшов назад [ подивився я б на вас коли ви перевертня побачили ].

- Я нічого тобі не зроблю – відповіла вона.

- Ага, ага – все ще тремтячи відповів Макс. – а д-де я ?

- Ти , в Тридев’ятому царстві,- відповіла Ліса.- а знаєш ,пішли зі мною до міста.

- Добре , - трохи заспокоївшись , відповів Макс , і вони разом пішли до міста .

Глава 2

Макс у місті

Прийшовши до міста наш турист , не відстаючи від своєї подружки роздивлявся навкруги . Місто виглядало , як звичайне місто : з вулицями , базарами , парками . В центрі цього міста був величезний палац.До речі , палац належав князеві : Князю Князьовичу Князенку . Ліса відвела нашого залізноголового до свого знайомого : Монгола . Це була добра людина , середнього зросту , трохи схожа на китайця . Він був власником лавки з прянощами де продавав різне : від спецій , до горіхів . Привітавшись , він пригостив наших героїв горіхами. І тут Макс почав його розпитувати :

- Слухай , а можеш щось цікаве розповісти ?

- Цікаве ? ,- я ось що чув , що люди кажуть , що ніби якісь богатирі хочуть піти і вбити дракона , який викрав дочку нашого князя .

- Треба мабуть піти до палацу , і попитати , чи може я в цьому участь прийму . Подякувавши Макс пішов до замку . Але коли до будівлі залишалось метрів п’ятсот , наш турист за щось зачепився:

- Хай йому грець ! – піднімаючись Макс подивився , що перечепився через якусь залізну річ : Залізна ручка , від якої іде спірально закручена трубка , на якій є напис : Залізна штука . – Хм , що це може бути … не важливо , заберу собі . І він пішов до палацу , де вже збиралися герої .

Друзі – казав Князь – я певен , що для вас це буде великою честю , врятувати мою доньку від Змія . Було б добре – так думав наш турист , але Котигорошко його перебив : Перш ніж рятувати царівну , знайди якусь зброю , чи ти будеш воювати тою штукою?

Макс трохи обурився та пішов із замку , на виході його зупинив дворецький:

- Я знаю тут в місті , є одна людина на ім’я Ломбардій . Він на будь’яку річ знайде пристосування , навіть на таку .

- Добре , сходжу до нього .

Макс в Ломбардія

Піднімаючись Макс слідкував куди йде Ліса , бо сам добре не знав місцевості . Пройшов декілька метрів вони побачили будинок середніх розмірів. Зайшовши в середину наші герої побачили людину добре вдягнену , яка сиділа за столом і щось писала.

- А , відвідувачі – радісно промовив Ломбардій - ну заходьте !

- Дивись , бачив таке – сказав Макс простягаючи йому Залізну штуку.

- Дай подивитись , ага так , зараз – Ломбардій пішов за чимось. Через деякий час він повернувся весь захеканий , весь у пилюці із якимось документом в руці – Ух мало мотлохом не завалило … так за